94 трактор. Захист України. Урок 61. Дата: 23.04.2021.

 Транспортування однією особою в положенні лежачи та стоячи. Транспортування двома особами в положенні лежачи та стоячи.

Під час переведення пораненого в положення на боку (животі), руку пораненого, яка ближче до рятувальника, треба покласти вздовж тулуба пораненого в напряму догори. Переведення пораненого в положення на животі виконується з метою зменшення ризику непрохідності дихальних шляхів через западання язика чи блювання. Щільно притиснувшись до землі, рятувальник повинен захопити пораненого за плече, що далі від нього. Різким рухом на себе необхідно повернути пораненого на бік (живіт). Залишивши пораненого в положенні на боку (животі), якщо немає змоги транспортувати його в сектор укриття, слід продовжувати виконання бойового завдання.

 Під час відпрацювання прийому переведення пораненого в положення на боку (животі) прослідкувати за дотриманням  правил особистої безпеки: голова та плечі рятувальника не повинні бути вище голови та тулуба пораненого.

При зупинці кровотечі з ран шиї, у ситуації взаємодопомоги, необхідно притиснути пальцями рану на відкритій шиї або через комір, одночасно накласти на неї бинт, або серветку, або подушечку перев’язувального пакета, щоб туго затампонувати рану. Зафіксувати валик (бинт, перев’язувальний пакет, або ватно-марлеву подушечку) джгутом чи іншим бинтом. Джгут необхідно провести під протилежною рукою, яку за можливості підняти догори та завести за голову пораненого, та перевести пораненого в положення на животі.

 Взаємодопомога при пораненні тулуба надається лише за її доступністю, без знімання захисних елементів одягу (бронежилета) з використанням гемостатичних засобів або звичайних перев’язувальних пакетів для тугого тампонування рани марлею. Потім необхідно перевести пораненого в положення на животі.

 При кульових й осколочних пораненнях, окрім вхідного, може бути вихідний отвір, у ділянці якого, як правило, пошкодження тканин більші.  у секторі обстрілу зупинку кровотечі з рани тулуба не проводять, якщо необхідно знімати захисні елементи одягу пораненого.

При пораненнях верхньої кінцівки взаємодопомога передбачає дії:

–       покладіть руку пораненого на своє плече;

–       накладіть кровоспинний джгут на плече та закріпіть його;

–       якщо поранений без свідомості, переведіть його в положення на животі.

         При пораненнях нижньої кінцівки взаємодопомога передбачає дії:

–       накладіть на місце поранення валик, зафіксувавши його джгутом, якщо поранення локалізоване в паховій ділянці;

–       переведіть його в положення на животі та накладіть кровоспинний джгут на стегно, якщо поранений без свідомості,.

 Накладання кровоспинного джгута для зупинка кровотечі з ран кінцівок, здійснюється з максимальним тиском.

Самодопомога при зупинці кровотечі за допомогою спеціальних джгутів передбачає таку послідовність дій:

–       розмістіть джгут на руці чи нозі вище від рани;

–       затягніть рамку джгута; за допомогою закрутки затискайте до повної зупинки кровотечі з рани;

–       зафіксуйте закрутку за допомогою фіксуючої лямки.

 Техніка накладання такого типу джгута є однаковою для верхньої та нижньої кінцівок. Якщо виникають сумніви щодо локалізації рани –  у такому випадку накладають джгут максимально високо.

     Алгоритм транспортування пораненого однією особою в положенні лежачи:

1. Особа, яка транспортує пораненого має захопити своєю рукою плече пораненого, що далі від неї, та ногою – його гомілку, при цьому щільно притулитися до пораненого.

2. Різким рухом треба перевернутися разом із пораненим на спину.

3. Правою рукою утримувати лямку бронежилета пораненого та його зброю (це дозволяє вести розсіяний вогонь у бік ворога за допомогою зброї пораненого).
4. Транспортувати пораненого в сектор укриття, треба відштовхуючись від землі правою ногою або лівою рукою, або лівою ногою та правою рукою.

У безпосередній близькості до укриття транспортувальника та пораненого може затягнути за укріплення ще один боєць, використовуючи для цього рамки бронежилета. У такому випадку особа повинна утримувати пораненого, не здійснюючи жодних рухів.

Алгоритм транспортування пораненого однією особою в положенні стоячи:

1. Лівою рукою захопити лямку бронежилета пораненого та підняти його головний кінець на 15 градусів.

2. Правою рукою утримувати свою зброю, зігнути свої ноги в колінах і транспортувати пораненого.

3. Якщо інші бійці можуть прикрити вас вогнем, необхідно тягнути пораненого  в напівзігнутому положенні за обидві лямки бронежилета.

У випадку транспортування пораненого двома бійцями необхідно тягнути за рамки бронежилета пораненого та, за можливості, прикриватися вогнем. Треба завести руки пораненого собі за плечі та руками фіксувати його за пояс. Далі підняти пораненого й транспортувати його в сектор укриття. Це швидкий метод транспортування пораненого, недоліком якого може бути посилення больових відчуттів.

Алгоритм дій з наданням допомоги в секторі укриття:

1. У секторі укриття з пораненого слід зняти захисні елементи. Це потрібно робити швидко та злагоджено: перший рятувальник із бійців знімає шолом, одночасно другий знімає бронежилет.

2. Після зняття захисних елементів перший рятувальник перевіряє наявність свідомості, запитуючи: «Ти мене чуєш? Тобі потрібна допомога?».      

3. У разі відсутності відповіді (поранений непритомний) перший рятувальник перевіряє дихання, другий – швидко оглядає пораненого з голови до ніг (голову, шию, грудну клітку, живіт, верхні та нижні кінцівки, спину).

Надавати допомогу потрібно відповідно до виявлених пошкоджень:

–       якщо поранений не дихає – виконати серцево-легеневу реанімацію;

–       за наявності зовнішньої кровотечі – застосувати засоби для її зупинки;

–       за наявності ран, опіків – накласти пов’язку;

–       у випадку проникаючого поранення грудної клітки, коли чутно як з рани виходить повітря або якщо виходить кровава піна: закрити отвір матеріалом, який не пропускає повітря (зовнішнім чохлом індивідуального перев’язувального пакета, клейонкою, целофаном);

–       за наявності стороннього предмета в рані – зафіксувати його в рані;

–       при переломах зафіксувати переломи.

Усім непритомним пораненим, яким надано домедичну допомогу й які очікують подальшого перенесення в медичний пункт, необхідно надати стабільного положення на боку, щоб вони не задихнулися від западання язика. Поранених у стані свідомості, але зі зміною поведінки (психіки) необхідно терміново роззброїти, оскільки існує загроза неадекватного застосування ними зброї. Причинами зміни поведінки (психіки) можуть бути черепно-мозкова травма, шок, гіпоксія, використання наркотичних знеболювальних засобів, психоемоційний стрес. Найбільш характерні ознаки психологічних розладів: безглуздий і хаотичний руховий неспокій, відчуття виснаженості та нереальності навколишніх подій, емоційна віддаленість від оточення, почуття провини, ворожі дії щодо людей, які оточують, неадекватне сприйняття (ігнорування) наявних пошкоджень.

Нагадуємо, що серцево-легеневу реанімацію (СЛР) проводять відповідно до загальних правил і розпочинають одразу після констатації відсутності дихання. Спочатку здійснюють 30 натискань на грудну клітку, потім 2 вдихання в тіло пораненого. Глибина натискань на грудну клітку повинна бути не менше 5 см, частота – не менше ніж 100 натискань за хвилину. Змінювати бійця, який проводить натискання на грудну клітку пораненого, необхідно кожні 2 хвилини. Проводити СЛР треба за відсутності в пораненого несумісних із життям травм: відкритої рани голови з витіканням мозкової речовини; відкритої рваної рани грудної клітки з пошкодженням внутрішніх органів (легені, серце), травматичних ампутацій кінцівок без зупинки кровотечі (накладання джгута) в секторі обстрілу; опіків ІІІ-ІV ступенів (великі, напружені або розкриті пухирі з рідким чи желеподібним умістом насиченого-жовтого (кров’янистого) кольору або обвуглення) шкіри обличчя та більшої частини тулуба. Проводити СЛР слід виключно за умови, коли це не заважає виконанню тактичного завдання та відсутня небезпека для бійців, що надають допомогу. У секторі обстрілу проводити СЛР заборонено. За наявності проникаючих поранень успіх проведення СЛР вкрай низький. Усіх непритомних поранених, у яких присутнє дихання, після надання домедичної допомоги в безпечному місці необхідно перевести в так зване «стабільне положення», у якому зменшується ризик непрохідності дихальних шляхів через западання язика чи блювання. Поранений перебуває в стабільному положенні до моменту транспортування до медичного пункту.

         Алгоритм переведення пораненого в стабільне положення передбачає дії:

–       руку пораненого, яка ближче до рятувальника, необхідно розташувати вздовж тулуба;

–       іншу руку пораненого зігнути в ліктьовому суглобі та завести тильний бік її долоні під його щоку;

–       зігнути ногу пораненого, що далі від рятувальника, у колінному суглобі під прямим кутом;

–       притискаючи долоню пораненого щільно до його щоки, використати зігнуту в коліні ногу як важіль і повернути тіло пораненого на бік обличчям до себе.

Накладання пов’язки на грудну клітку, голову, живіт. Накладання джгута на кінцівки.

Пов’язка на грудну клітку. При проникаючому пораненні треба розрізати одяг, накласти на рану матеріал, що не пропускає повітря (зовнішня упаковка індивідуального перев’язувального пакета, клейонка, целофан, прорезинена тканина), зафіксувати матеріал з трьох боків лейкопластирем, накласти зверху звичайну пов’язку.

Пов’язка на голову. Накласти на рану серветку, зафіксувати її косинкою (сітчастим бинтом). Можна накласти пов’язку на рану голови за допомогою спеціальних перев’язувальних пакетів.

Пов’язка на живіт. Накласти на рану чисту стерильну серветку, не здійснюючи тиску безпосередньо на рану. Якщо рана без випадіння внутрішніх органів, то можна накласти пов’язку за допомогою спеціальних перев’язувальних пакетів. Зафіксувати серветку лейкопластирем, бинтом або косинкою.

Джгут на кінцівки накладають у випадку, якщо не було здійснено зупинку кровотечі в зоні обстрілу або в разі кровотечі, яка триває. При цьому на джгуті або в спеціальному секторі пов’язки треба записати час накладання джгута. Усіх поранених з накладеним джгутом із безпечного сектора слід евакуювати в першу чергу.

Зупинка кровотечі з рани тулуба за допомогою гемостатичних засобів (само- та взаємодопомога).

Туго затампонувати рану серветкою з гемостатиком. Здійснювати тиск на рану протягом 2-3 хв. Зафіксувати серветку. За відсутності гемостатичних засобів тампонувати рану можна стерильною серветкою. Якщо поранений непритомний, треба перевести його в стабільне положення. Як правило, цю маніпуляцію слід виконувати в безпечній зоні (секторі укриття). У секторі обстрілу її необхідно використовувати як самодопомогу.

Зупинка кровотечі з рани кінцівки за допомогою спеціальних перев’язувальних пакетів (само- та взаємодопомога).

Накласти потовщену частину пакета безпосередньо на рану. Завести полотно бинта у фіксуючий елемент. Максимально натягнувши бинт, продовжувати накладати пов’язку в протилежному напрямку. Якщо кровотеча з рани не зупиняється, треба завести фіксуючий елемент бинта за останній його оберт, здійснювати його закручування до припинення кровотечі. Закріпити фіксуючий елемент з краями бинта за допомогою затискачів, що розміщені на його кінцях. Якщо поранений непритомний, треба перевести його в стабільне положення.

Особливості перев’язувальних пакетів:

–       у деяких варіантах спеціальних перев’язувальних пакетів відсутній фіксуючий елемент;

–       перев’язувальний пакет можна використовувати за різних локалізацій поранення (голова, грудна клітка, живіт, кінцівки);

–       стандартний індивідуальний перев’язувальний пакет вітчизняного виробництва має дві ватно-марлеві подушечки, одна з яких не фіксована до бинта, що дозволяє перев’язувати наскрізне поранення кінцівок або тулуба (на вхідний та вихідний отвори рани одночасно);

–       прорезинена упаковка індивідуального перев’язувального пакета стерильна з внутрішнього боку та може застосовуватися для перев’язувань  при великих пораненнях живота з випадінням внутрішніх органів та проникаючих пораненнях грудної клітини.