95 трактор. Захист України. Урок 22 (62). Дата: 19.11.21.

   Основні види інженерних загороджень. Способи застосування (встановлення) мінно-вибухових загороджень та її демаскуючих ознак, порядок їх подолання.

У сучасному бою інженерні загородження будуть відігравати важливу роль у забезпеченні бойових дій підрозділів. Вони улаштовуються на місцевості з метою завдати противнику ураження, уповільнити його просування або не дати можливості йому провести маневр. По характеру впливу на противника інженерні загородження бувають мінно-вибухові, не вибухові або комбіновані (поєднують мінно- вибухові і невибухові). Основним видом інженерних загороджень є мінно- вибухові. Для улаштування мінно-вибухових загороджень застосовуються міни. За своїм  призначенням вони розподіляються на протитанкові та протипіхотні.

1.Протитанкові  міни

Ці міни застосовуються для ураження танків та іншої бойової техніки. Вони бувають  проти гусеничні, що вибухають при безпосередньому наїзді на них танком, та протиднищові, що вибухають під проекцією танка при спрацюванні спеціального вибухача.  

 

 

 

Загальна будова. Міна має будову : корпус (метал,   дерево, пластмаса), заряд вибухової речовини, вибухач та проміжний детонатор.

 

Принцип дії: Коли танк наїжджає гусеницею на міну, її кришка розплющується та опускається разом із вибухачем до її упору   у проміжний детонатор. Ударник вивільняється під дією пружини, розбиває запал, визиваючи вибух міни. Протитанкові міни уражають фугасною дією заряду та кумулятивним струменем.

2. Протипіхотні  міни

 

Ці міни застосовуються для ураження живої сили противника. Вони бувають фугасні та осколкові.

Загальна будова.  Міна має будову: корпус, заряд вибухової речовини та вибухач із запобіжним приладом. (мал.118)

Під час вибуху протипіхотні міни уражають фугасною дією або осколками. Фугасні міни уражають одного чоловіка, осколкові – одночасно декількох чоловік (мал. 119).

Сучасні протипіхотні фугасні міни („Монета”, „Пелюсток”) мають крихітні розміри – 4-6 см², при товщині не більше 1 см. Вага – від 8 до 11 г. Корпус міни виготовлено з м’якого пластику або синтетичної тканини, заряд -  желеподібна вибухівка малої ваги – до 9 г. Міни цього класу не мають вибухового приладу. Їх розкидають на місцевості за допомогою засобів  дистанційної установки. У вихідному положенні вони просякнуті флегматизованими речовинами (фреоном та інш.) і при падінні на землю не вибухають. Через кілька хвилин після падіння на землю вони стають вибухонебезпечними: при незначному натисканні або  переміщені вони вибухають. Колір міни – такий, як і місцевість. Вони можуть тривалий час перебувати у бойовому стані.

 

3.Характеристики мін

 

Показники	Протитанкові міни		Протипіхотні міни
	ТМ – 62М	ТМ – 57	МОН – 50	ОЗМ – 72	ПМН – 2	ПОМЗ - 2
Маса міни, кг	9,5 - 10	9	2	5	0,4	1,8
Маса заряду вибухових речовин, кг	7	6,5	0,7	0,66	0,1	0,075
Радіус суцільного ураження, м	-	-	-	25	-	4
Зусилля, необхідне для спрацювання, Н	1500	2000	-	-	50	-
Матеріал корпусу	Метал	Метал	Пластмаса	Чавун	пластмаса	Чавун
Вибуховий пристрій	МВ4-62	МВЗ -57	Керований	МУВ	механічний	МУВ

 

 

3.Встановлення мін

 

 

Протитанкові та протипіхотні міни встановлюють на шляху руху танків та піхоти противника. В обороні їх влаштовують перед переднім краєм, особливо для прикриття флангів та у глибині, а при наступі – перед рубежем відбиття контратаки противника.

Протитанкові міни встановлюють на місцевості вручну, а також  за допомогою мінних загороджувачів та  вертольотів, обладнаних спеціальним обладнанням. Протипіхотні міни встановлюють тільки вручну.

Для встановлення міни вручну необхідно викопати лунку за її розмірами, з таким розрахунком, щоб установлена міна трохи виступала над поверхнею ґрунту, викрутити вибухач, перевести вибухач у бойове  положення та замаскувати міну. Протитанкові міни маскуються товщею ґрунту у 5-8 см , протипіхотні – 1-2 см. . Знімати протипіхотні міни категорично забороняється, вони знищуються підривом заряду вибухової речовини або іншим способом. Міни, улаштовані на окремій ділянці місцевості, утворюють мінні поля. Демаскуючими ознаками мін є: невеликі бугорки над ними, не прибрана при їх установці земля, зимою утоптаний сніг, осадка ґрунту, забута укупорка від мін та вибухачів, забутий інструмент та прилад для мінування, сліди машин, людей, покажчики та огородження.

Інженерні загородження створюються з метою нанесення втрат противнику, затримання його просування, створення сприятливих умов своїм військам для поразки його всіма сучасними засобами збройної боротьби. Інженерні загородження облаштовують у всіх видах бою.

За характером впливу на противника і засобів, що застосовуються, інженерні загородження поділяються: на мінно-вибухові, невибухові, електризовані, водні, комбіновані, фальшиві.

За призначенням інженерні загородження поділяються на протитанкові, протипіхотні, протитранспортні, протидесантні та річкові. Вони можуть облаштовуватись на суходолі, водних перешкодах і морському узбережжі.

До протитанкових загороджень належать протитанкові мінні поля, групи мін, окремі протитанкові міни та фугаси, протитанкові рови, ескарпи, контрескарпи, надовби, їжаки, міновані й звичайні завали, зруйновані ділянки доріг, мостів і шляхопроводів.

До протипіхотних загороджень належать протипіхотні мінні поля, групи вибухових пристроїв (мін), міни-пастки, електризовані й дротяні загородження, малопомітні перешкоди, міновані й звичайні завали.

Протитранспортні загородження, зазвичай, складаються із груп і окремих протитранспортних і об'єктних мін, пошкоджених і мінованих ділянок доріг, мостів, шляхопроводів, тунелів Й інших штучних споруд на автомобільних дорогах і залізницях.

Протидесантні загородження складаються із протидесантних, протитанкових мін, протипіхотних вибухових пристроїв (мін), мінних полів, груп мін, бетонних і металевих їжаків, надовбів, тетраедрів, які встановлені в місцях можливої висадки противником десанту на узбережжі моря на глибині до 5 м і безпосередньо на березі.

Загородження на водних перешкодах складаються з якірних, річкових і протидесантних мін, протитанкових і протипіхотних мінних полів і груп мін, різних невибухових загороджень, встановлених у воді та на березі в місцях можливого форсування водних перешкод противником і переправи танків у брід та під водою.

Основу інженерних загороджень складають мінно-вибухові загородження (МВЗ). Мінно-вибухові загородження можуть бути керованими та некерованими.

Керовані загородження після їх встановлення можуть утримуватися в бойовому або безпечному стані й переводитися з одного стану в інший по проводах або інших каналах керування, наприклад, по радіо.

До некерованих належать загородження, які після їх встановлення в бойове положення не можуть бути переведені в безпечний стан.

Невибухові загородження облаштовуються з різних місцевих матеріалів і конструкцій промислового виготовлення, а також шляхом відривання ровів, ескарпів та інших перешкод.

Комбіновані загородження являють собою різноманітне поєднання мінно- вибухових, невибухових, електризованих загороджень.

Мінним полем (МП) називається ділянка місцевості (акваторії), на якій у певному порядку або безсистемно встановлено міни (вибухові пристрої).

МП облаштовуються з різноманітних мін (вибухових пристроїв) за допомогою загороджувачів, дистанційних систем мінування або вручну.

Мінні поля за своїм призначенням можуть бути: протитанкові, протипіхотні, протидесантні та змішані.

Для облаштування мінно-вибухових загороджень використовують протитанкові, протидесантні, протитранспортні, об'єктні міни та протипіхотні вибухові пристрої (міни).

Міна (вибуховий пристрій) - це інженерний боєприпас, який призначений для встановлення на місцевості (акваторії), з метою ураження особового складу, техніки й інших об'єктів противника. Інженерний боєприпас являє собою заряд вибухової речовини, який конструктивно поєднаний із засобами підривання.

Протитанкові міни та мінні поля

Протитанкові міни призначені для мінування місцевості проти танків та іншої броньованої техніки противника. Вони спрацьовують від дії на них танків, самохідних установок, бронетранспортерів, інших бойових або транспортних машин, та виводять їх з ладу. Протитанкові міни бувають проти гусеничними, протиднищевими та протибортовими.

Протигусеничні міни спрацьовують у разі наїзду на них гусениці танка (колеса автомобіля) й забезпечують руйнування елементів ходової частини машини.

Протиднищеві міни спрацьовують під усією проекцією цілі (танка, БТР, автомобіля) та забезпечують пробивання днища, ураження екіпажу й пошкодження вузлів та агрегатів або руйнування ходової частини.

Протибортові міни спрацьовують у разі входження танків або іншої рухомої техніки в зону дії підривника міни та забезпечує пробивання бортової броні, ураження екіпажа, пошкодження вузлів та агрегатів цілі.

Найбільш розповсюдженими протитанковими мінами є міни серії ТМ-62.

Залежно від пори року, типу ґрунту й наявності часу протитанкові міни можна встановлювати в ґрунт (сніг) з маскуванням або на поверхню ґрунту.

Засоби механізації мінування забезпечують встановлення мін у ґрунт із маскуванням дерном або ґрунтом, у сніг із маскуванням снігом, або на поверхню грунту й у сніг без маскування.

Таблиця 32

Технічні характеристики основних протитанкових мін

Показник	ТМ-57	ТМ-62М	ТМ-62ПЗ	ТМ-62П	ТМ-72
Тип	Протигусеничні фугасні				Протиднищевий
Матеріал корпуса	Сталь	Сталь	Поліетилен	Пластмаса	Сталь
Маса, кг:
заряду ВР	6,5-7	7-7,5	6,5-7,2	7,5-8	2,5
міни	9-9,5	9,5-10	8-8,7	9-11	6
Розміри, мм:	320	320	320	340	250
діаметр висота	128; 110; 320	128	128	129	128
Зусилля, що необхідне для спрацювання, Н	2000-5000	1500-5500	1500-6000	2000-5000
Підривник	МВЗ-57, МВШ-57	МВЧ-62	МВП-62М, МВН-80	МВП-62, МВН-80	МВН-80

У разі встановлення протитанкових мін уручну в ґрунт влітку, для них відривають лунки відповідно до їх форми й розмірів.

Рис. 130. Установлення протитанкової міни в грунт уручну з маскуванням дерном:

а – відкопування лунки; б - маскування міни;

1 - обсипання грунтом; 2 - маскуючий дерен; 3 - міна

У центрі майданчика, де зрізаний дерен, відривають лунку для міни, міну встановлюють у лунку, з боків обсипають ґрунтом і маскують дерном.

Заборонено встановлювати міни у заглиблення і вибоїни, а також поряд з пеньками та валунами.

Протитанкову міну натискної дії встановлюють у лунку таким чином, щоб кришка міни в твердому фунті була на 2-3 см вища, відносно рівня поверхні фунту.

Взимку міни встановлюють на поверхню фунту, а у разі снігового покрову більш ніж 25 см на ущільнений шар снігу й маскують шаром пухкого снігу.

У болотистих фунтах під міну підкладають щит із дощок, жердин або хмизу, розміри яких удвічі-втричі перебільшують діаметр міни.

Рис. 131. Встановлення протитанкової міни вручну:

а - у твердий ґрунт; 6-у сніг з маскуванням; в - у болотистий фунт;

1 - маскувальний фунт; 2 - міна; 3 - маскувальний шар снігу; 4 - ущільнений шар снігу; 5 - сніг; б - маскувальна дернина; 7 - обсипка фунтом; 8 - підкладка з дощок (жердин, хмизу)

Протитанкові мінні поля (ПТМП) установлюють, як правило, у три-чотири ряди, а деколи й більше. Основними характеристиками протитанкового мінного поля є протяжність і глибина мінного поля, відстань між рядами й між мінами у ряду (крок мінування), витрати мін на 1 км мінного поля та ймовірність ураження цілей (танків, БТР, БМП) на МП.

Протяжність мінного поля по фронту може коливатись від кількох десятків до кількох сотень метрів. Глибина його може бути 60-100 м і більше.

Відстані між рядами мін 30-50 м, а між мінами в ряду - 4 або 5,5 м для протигусеничних і 8 або 11 м для протиднищевих мін.

Витрата мін на 1 км мінного поля може складати: протигусеничних - 750-1000 мін; протиднищевих - 350-400 мін.

Віддалення протитанкових МП від переднього краю вибирається з урахуванням ефективності вогню протитанкових засобів і може досягати 300-400 м.

Під час установлення мінних полів перед позиціями наших військ, найменше віддалення (безпечна відстань) тильного ряду мінного поля від позиції повинно виключати ураження особового складу ударною хвилею чи осколками під час вибуху міни. Для протитанкових мінних полів безпечна відстань мас бути не меншою, ніж 40 м.

Дивись відео за посиланнями:

 https://www.youtube.com/watch?v=gY_ENsMVPtM

https://www.youtube.com/watch?v=H-gcUV5EGZs