93 електр. Захист України. Урок 57. Дата: 29.04.2022.

 

Вибір місця для ведення спостереження. Способи вивчення місцевості, виявлення цілей та доповідь про їх знаходження.

 

 

1.   Вимоги висуваються до вибору і зайняття місця солдатом, якого призначено спостерігачем.

Він мусить усе бачити й чути і при цьому залишатися непоміче­ним для противника. Місце має забезпечувати достатній огляд, маскування, укриття від вогню противника і мати зручні підходи. Не потрібно влаштовуватися на вершинах, горбах, біля одинокого дерева чи будинку, в невеликому гаю, тобто поблизу тих об’єктів місцевості, які приверта­ють увагу противника і допомагають йому орієнтуватися..

Найзручнішими для спостереження є окопи, канави, вирви від снарядів тощо. Місце для спостерігача в них оби­рається так, щоб позаду був насип, горбок чи пустир, і тоді постать спостерігача не вирізнятиметься на тлі неба.Поблизу предметів на місцевості (стовпа, дерева) спостереження ведеться з тіньового боку в положенні ле­жачи (мал. 143, а, б). Подивіться на малюнок 144 і спро­буйте визначити, де спостерігач обрав і зайняв місце для спостереження правильно, а де — ні .

2.           Алгоритм дій спостерігача

Для зручності спостереження і детального огляду місцевості призначений спостерігачеві сектор умовно розби­вається на такі три зони спостереження: 1) близька, найдо­ступніша для спостереження неозброєним оком, на відста­ні 400-500 м; 2) середня, до 1000 м; 3) далека, до межі видимості. Межі зон встановлюються за добре видимими орієнтирами або предметами на місцевості. Орієнтири ви­значаються справа наліво, від себе вдалину. Подивіться на малюнок 145 і спробуйте визначити, під яким номером бу­де визначено орієнтир: «дерево», «камінь», «далекий гай», «кущ» (відповідь у кінці теми).

Спостерігач спочатку оглядає усе довкола (в насту­пі — від себе до противника, в обороні — від против­ника до себе). Потім уважніше оглядає близьку зону (спостереження ведеться справа наліво за умовно визначе­ними орієнтирами від себе вдалину). Відкриті ділянки оглядаються швидше, закриті — детальніше. Про все по­мічене спостерігач доповідає командирові, не припиняючи спостереження. У доповіді спостерігач вказує орієнтир і відстань від нього (вправо, вліво, далі, ближче), те, що по­мічено, наприклад: «Орієнтир два — вліво 50, ближче — 100, біля пожовклого куща — кулемет противника».

3.           Рішення ситуативних завдань.

Спостереження є одним з основних способів ведення розвідки, від якої, як відомо, залежить успіх бою, а от­же, дії солдата-спостерігача повинні бути грамотними і вмілими

Дивись відео ТУТ

 Основні види інженерних загороджень. Способи застосування (встановлення) мінно-вибухових загороджень та її демаскуючих ознак, порядок їх подолання.

 

У сучасному бою інженерні загородження будуть відігравати важливу роль у забезпеченні бойових дій підрозділів. Вони улаштовуються на місцевості з метою завдати противнику ураження, уповільнити його просування або не дати можливості йому провести маневр. По характеру впливу на противника інженерні загородження бувають мінно-вибухові, не вибухові або комбіновані (поєднують мінно- вибухові і невибухові). Основним видом інженерних загороджень є мінно- вибухові. Для улаштування мінно-вибухових загороджень застосовуються міни. За своїм  призначенням вони розподіляються на протитанкові та протипіхотні.

1.Протитанкові  міни

Ці міни застосовуються для ураження танків та іншої бойової техніки. Вони бувають  проти гусеничні, що вибухають при безпосередньому наїзді на них танком, та протиднищові, що вибухають під проекцією танка при спрацюванні спеціального вибухача.  

 

 Загальна будова. Міна має будову : корпус (метал,   дерево, пластмаса), заряд вибухової речовини, вибухач та проміжний детонатор.

 

Принцип дії: Коли танк наїжджає гусеницею на міну, її кришка розплющується та опускається разом із вибухачем до її упору   у проміжний детонатор. Ударник вивільняється під дією пружини, розбиває запал, визиваючи вибух міни. Протитанкові міни уражають фугасною дією заряду та кумулятивним струменем.

2. Протипіхотні  міни

 

Ці міни застосовуються для ураження живої сили противника. Вони бувають фугасні та осколкові.

Загальна будова.  Міна має будову: корпус, заряд вибухової речовини та вибухач із запобіжним приладом. (мал.118)

Під час вибуху протипіхотні міни уражають фугасною дією або осколками. Фугасні міни уражають одного чоловіка, осколкові – одночасно декількох чоловік (мал. 119).

Сучасні протипіхотні фугасні міни („Монета”, „Пелюсток”) мають крихітні розміри – 4-6 см², при товщині не більше 1 см. Вага – від 8 до 11 г. Корпус міни виготовлено з м’якого пластику або синтетичної тканини, заряд -  желеподібна вибухівка малої ваги – до 9 г. Міни цього класу не мають вибухового приладу. Їх розкидають на місцевості за допомогою засобів  дистанційної установки. У вихідному положенні вони просякнуті флегматизованими речовинами (фреоном та інш.) і при падінні на землю не вибухають. Через кілька хвилин після падіння на землю вони стають вибухонебезпечними: при незначному натисканні або  переміщені вони вибухають. Колір міни – такий, як і місцевість. Вони можуть тривалий час перебувати у бойовому стані.

3.Встановлення мін

 Протитанкові та протипіхотні міни встановлюють на шляху руху танків та піхоти противника. В обороні їх влаштовують перед переднім краєм, особливо для прикриття флангів та у глибині, а при наступі – перед рубежем відбиття контратаки противника.

Протитанкові міни встановлюють на місцевості вручну, а також  за допомогою мінних загороджувачів та  вертольотів, обладнаних спеціальним обладнанням. Протипіхотні міни встановлюють тільки вручну.

Для встановлення міни вручну необхідно викопати лунку за її розмірами, з таким розрахунком, щоб установлена міна трохи виступала над поверхнею ґрунту, викрутити вибухач, перевести вибухач у бойове  положення та замаскувати міну. Протитанкові міни маскуються товщею ґрунту у 5-8 см , протипіхотні – 1-2 см. . Знімати протипіхотні міни категорично забороняється, вони знищуються підривом заряду вибухової речовини або іншим способом. Міни, улаштовані на окремій ділянці місцевості, утворюють мінні поля. Демаскуючими ознаками мін є: невеликі бугорки над ними, не прибрана при їх установці земля, зимою утоптаний сніг, осадка ґрунту, забута укупорка від мін та вибухачів, забутий інструмент та прилад для мінування, сліди машин, людей, покажчики та огородження.

Дивись відео  ТУТ  ТУТ

. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО

1.   Де краще зайняти місце для спостереження?

2.Для чого необхідно після перебіжки відповзати вбік?