96 трактор. Захист України. Урок 44. Дата: 30.05.2022.

 Правила стрільби:

 вибір місця для стрільби, вибір цілі, точки прицілювання

 

Правила стрільби із автомата АК-74

Для успішного виконання завдань у бою необхідно:

• безперервно спостерігати за полем бою; швидко і правильно підготовляти дані для стрільби;
• уміло вести вогонь у найрізноманітніші цілі за різних умов бойової обстановки як вдень, так і вночі; для ураження групових і найбільш важливих одиночних цілей застосовувати зосереджений вогонь;
• спостерігати за результатами вогню і вміло його коректувати;
• стежити за витратою патронів у бою і вживати заходів до своєчасного їх поповнення.

Спостереження за полем бою і цілевказання

Спостереження ведеться з метою своєчасного виявлення розташування і дій супротивника. Крім того, в бою необхідно спостерігати за сигналами і знаками командира і за результатами свого вогню. Якщо не має особливих вказівок командира, солдати ведуть спостереження в зазначеному їм секторі обстрілу.

Вибір цілі

Для автоматів найбільш характерними є живі цілі – обслуга кулеметів і гармат, групи стрільців або окремі фігури, які ведуть вогонь з різних положень, а також жива сила на автомобілях, мотоциклах і т.п. Крім того, з автоматів вогонь ведеться і в повітряні цілі. Цілі на полі бою можуть бути нерухомими, рухомими і які з’являються на короткий час. Якщо ціль для ураження не зазначена командиром, в першу чергу, необхідно уражати найнебезпечніші і найважливіші цілі, наприклад: обслугу кулеметів і гармат, командирів і спостерігачів супротивника. З двох однакових за важливістю цілей вибирати для обстрілу найближчу і найбільш уразливу. З появою під час стрільби нової, більш важливої цілі негайно перенести вогонь на неї.

Вибір прицілу, точки прицілювання і цілика

Підготовка вихідних даних для стрільби зі стрілецької зброї включає визначення вихідних установок прицілу, цілика, точки прицілювання з урахуванням необхідних поправок на метеорологічні умови стрільби, головним чином на бічний вітер, а також на рух цілі. Причому внесення поправок на умови стрільби, як правило, проводиться без використання таблиць стрільби, за польовими (мнемонічними) правилами, які стріляючі повинні знати напам’ять і вміти застосовувати на практиці. Вихідним для вибору прицілу і точки прицілювання є дальність до цілі або рубежу, по яких необхідно вести вогонь.

При стрільбі на дальності до 400м. встановлюється приціл 4 або «П», прицілюючись в нижній край цілі чи в середину, якщо ціль висока. При стрільбі на дальності, понад 400м., приціл встановлюється відповідно до цієї дальності, округленої до сотень метрів. За точку прицілювання, як правило, береться середина цілі. Якщо умови обстановки не дозволяють змінювати установку прицілу залежно від дальності до цілі, то в межах дальності прямого пострілу встановити приціл «П» і прицілюватися в нижній край цілі. Нормальними зовнішніми умовами стрільби вважаються температура повітря +15°С, відсутність вітру і підвищення місцевості над рівнем моря. При стрільбі в літніх умовах поправку в приціл і точку прицілювання на температуру повітря не вносьте, тому що дальність польоту кулі змінюється незначно. Взимку (в умовах низьких температур) при стрільбі на відстані понад 400м і при температурі повітря до -25°С точку прицілювання вибирайте на верхньому зрізі цілі, а при температурі нижче -25°С збільшуйте приціл на одну поділку. У посібниках (настановах) зі стрілецької справи даються величини поправок для середніх умов стрільби: при помірному вітрі (4-5 м/с.), що віє під кутом 90° до площини стрільби, для швидкості цілі 3 м/с (приблизно 10 км/год) – у фігури, що біжать, 12-20 км/год. – у мотоцілі. Запам’ятати значення табличних поправок на усі дальності стрільби неможливо, та й немає необхідності. У реальних умовах на полі бою швидкість і напрямок вітру, як і швидкість руху цілі, визначаються на око. При виконанні наведення з виносом точки прицілювання також допускаються значні помилки. Тому поправки можна враховувати за так званими мнемонічними правилами, зручними для запам’ятовування і, які дають достатню для практики точність підготовки вихідних даних для стрільби. Швидкість вітру визначається з достатньою точністю за простими ознаками: при слабкому вітрі (2-3 м/с.) носова хусточка і прапор колишуться і злегка розвіваються; при помірному вітрі (4-6 м/с.) прапор тримається розгорнутим, а хусточка розвівається; при сильному вітрі (8-12 м/с.) прапор із шумом розвівається, хусточка виривається з рук і т.д.

Бічний вітер значно впливає на політ кулі, відхиляючи її вбік. Величина відхилення кулі залежить від швидкості і напрямку бічного вітру і дальності до цілі. Чим сильніше бічний вітер, чим ближче до 90° кут, під яким він віє, і чим далі ціль, тим на більшу величину відхилиться куля вбік від напрямку стрільби. У зв’язку з цим необхідно вносити поправку на бічний вітер. Вона враховується при стрільбі з автомата виносом точки прицілювання у фігурах цілі або метрах. Розрахунок звичайно роблять у величинах найбільш типової цілі – фігурах людини (завширшки 0,5м.). Результат легко перерахувати у фігури інших цілей.

Поправки на бічний вітер беруться в той бік, звідки віє вітер, тобто назустріч йому

При бічному помірному вітрі (4-6 м/с.), що віє під кутом 90° до площини стрільби, для стрілецької зброї під гвинтівковий патрон і патрони калібру 5,45мм. мнемонічні правила такі:

до 600 м.- Вітер кулю так відносить, як від прицілу два відняти і розділити на два, або ППв = (Пр-2)/2, де ППв – поправка на вітер у фігурах людини; Пр – приціл, що відповідає дальності до цілі;

700-800 м. – Вітер кулю так відносить, як до прицілу два додати і розділити на два, або ППв = (Пр+2)/2;

900-1000 м – Вітер кулю на приціл відносить, або ППв = Пр.

У приведених і наступних правилах під словом «приціл» треба розуміти число сотень метрів до цілі. В усіх випадках величина бічних відхилень куль прямо пропорційна швидкості вітру. Тому при сильному вітрі (швидкість 8 м/сек.) поправки треба брати вдвічі більшими ніж табличні, а при слабкому вітрі (швидкість 2 м/сек.) – вдвічі меншими. Вітер, що віє під гострим кутом до площини стрільби, буде викликати відхилення куль приблизно в два рази менші, ніж при розрахунку для бічного вітру, що віє під прямим кутом до напрямку стрільби.

Відлік фігур при виносі точки прицілювання треба робити від середини цілі, а не від її краю, тому що величини відхилень куль по бічному напрямку розраховувалися від середини фігури.

Вибір моменту для відкриття вогню

Момент для відкриття вогню визначається командою командира «Вогонь», а при самостійному веденні вогню – залежно від обстановки і положення цілі. Найбільш вигідні моменти для відкриття вогню: коли ціль можна уразити раптово з близької відстані; коли ціль добре видна; коли ціль купчиться, підставляє фланг чи піднімається на весь зріст; коли ціль наближається до місцевого предмета (орієнтиру), по якому установка прицілу уточнена стрільбою; при русі, коли коливання машини найменше. Раптовий вогневий напад на супротивника (особливо з флангу) викликає приголомшуючу дію і наносить йому найбільшої поразки.

Ведення вогню, спостереження за його результатами і коректування

При веденні вогню автоматник повинен уважно спостерігати за результатами свого вогню і коректувати його. Спостереження за результатами свого вогню ведеться по рикошетах, трасам куль і по поводженню супротивника. Коректування вогню виконується зміною положення точки прицілювання по висоті і бічному напрямку або зміною установки прицілу і цілика. Точка прицілювання виноситься на величину відхилення рикошетів чи трас вбік, протилежний їх відхиленню від цілі. Якщо відхилення куль від цілі за дальністю перевищує 100м., то необхідно змінити установку прицілу на одну поділку. Для коректування вогню по трасах необхідно споряджати магазини патронами зі звичайними і трасуючими кулями у співвідношенні: на три-чотири патрони зі звичайними кулями один патрон із трасуючою кулею, і так щоб у черзі першим був патрон із трасуючою кулею. Ознаками, що вказують на дійсність свого вогню, можуть бути: втрати супротивника, перехід його від перебіжок до переповзань, розчленовування і розгортання колон, ослаблення або припинення вогню супротивника, його відступ чи відхід в укриття.

Стрільба у рухомі цілі

Вибираючи прицільні установки для стрільби у рухомі цілі, необхідно визначати, крім відстані до цілі і зовнішніх умов стрільби, швидкість і напрямок її руху. При русі цілі на стріляючого або від нього (фронтальний рух) на дальності, яка не перевищує дальність прямого пострілу, вогонь вести з установкою прицілу “П”, прицілюючись в середину нижнього зрізу цілі (під ціль). На дальності, що перевищує дальність прямого пострілу, вогонь вести з установкою прицілу, що відповідає тій дальності, на якій ціль може з’явитися в момент відкриття вогню, а точку прицілювання вибирайте на середині цілі. Використання постійної установки прицілу дозволяє скоротити час на підготовку до відкриття вогню і підвищує його влучність. При фланговому і косому русі цілі точку прицілювання необхідно виносити вперед, вбік руху цілі. Чим ближче знаходиться і повільніше рухається ціль і гостріший кут між напрямком руху цілі і площиною стрільби, тим на меншу величину виносьте точку прицілювання. Відстань, на яку виноситься точка прицілювання від цілі, називається попередженням. Попередження на рух цілі береться у фігурах цілі або в метрах. Мнемонічні правила визначення поправок на рух цілі у фігурах, що біжать (швидкість 3 м/с), при фланговому їх русі можуть бути сформульовані так: для стрілецької зброї на всіх дальностях: Попередження дорівнює прицілу, чи Попер = Пр , де Попер – попередження у фігурах людини; Пр – приціл, що відповідає дальності до цілі.

Дивись відео  ТУТ