96 трактор. Захист України. Урок 48. Дата: 20.06.2022.

 

Тренування одноманітності прицілювання. Вирішення завдань на визначення прицілу і точки прицілювання.

 

        1.  Визначення відстаней на око. (Перше навчальне місце).

Даний спосіб є найбільш простим і швидким способом. Определеяется тут є вміння подумки відкладати на місцевості рівні відрізки в 50, 100, 500 і 1000 м. Дані відрізки відстаней необхідно вивчити і добре закріпити в зоровій пам'яті. При цьому необхідно брати до уваги такі особливості:

 

Визначення відстаней по кутовий величиною предметів. 
Цей спосіб грунтується на понятті тисячної. Тисячна - це одиниця вимірювання відстаней по горизонту, і становить 1/6000 горизонту. Поняття тисячної прийнято у всіх країнах світу, і застосовується для введення горизонтальних поправок ведення вогню стрілецької зброї і артилерійських систем, а також визначення відстаней і дистанцій. Тисячні записуються і читаються слід. чином: 

Однотисячних 0-01, читається як нуль, нуль один 
П'ятитисячний 0-05, читається як нуль, нуль п'ять 
Десятитисячний 0-10, читається як нуль, десять 
150 тисячних 1-50, читається як один, п'ятдесят 
1500 тисячних 15-00, читається як п'ятнадцять, нуль нуль 

Застосування цього способу можливо, якщо відома одна з лінійних величин предмета - ширина або висота. Дальність до предмета визначається за наступною формулою: 

                                Д = 1000 х L / N

Для того, щоб визначити кутову величину, необхідно знати, що відрізок в 1 мм, віддаленому на 50 см від ока відповідає куту в двохтисячному (0-02). На підставі цього існує метод визначення відстаней за допомогою лінійки: 
1). Лінійку з міліметровими розподілами витягнути на відстань 50 см 
2). Засікти, у скільки поділок на лінійці укладається ширина або висота об'єкта. 
3). Отримане кількість міліметрів помножити на 2, і підставити у вище наведену формулу

Ще зручніше для цих цілей використовувати штангенциркуль, який для компактності можна вкоротити. 

Приклад: Висота телеграфон стовпа дорівнює 6 м при вимірювання на лінійці займають 8 мм (шестандцятитисячного, тобто 0-16), отже відстань до стовпа буде (6x1000) / 16 = 375 м 

Також існує більше проста формула визначення дистанції за допомогою лінійки: 
Д = (висота або ширина об'єкта в см / к-ть міліметрів на лінійці) x 5 

Приклад: ростовая фігура має висоту 170 см і на лінійці закриває 2 мм, отже дистанція до неї буде: (170см / 2мм) x 5 = 425 м 

Визначення відстаней за допомогою лінійки і підручні предметів 

Об'єкт	Висота, м	Довжина, м
Телеграфний стовп дерев'яний	6	----
Телеграфний стовп бетонний	8	----
Відстань між стовпами ЛЕП 6м	----	50
Відстань між стовпами висковольт. ліній	----	100
Товарний вагон, 4-х вісний	4	14-15
Пасажирський вагон суцільнометалевий	4	24
Цистерни, 2-х вісні	3	6,75
Цистерни, 4-х вісні	3	9
Один поверх панельного будинку	3	----
Будинок сільського типу	6-7	----
Висота залізничної будки	4	----
Ростовая фігура (средн.)	1,7	----
Голова без каски	0,25	0,20
Голова в касці	0,30	0,30
Танк	2,5-3	----
Вантажний автомобіль	2-2,5	----

1.     Виконання команди «До бою» або «Лягай», команди  «Встати» (друге навчальне місце).

За командою «ЛЯГАЙ» або за командою «ДО БОЮ» взяти зброю у праву руку, зробити повний крок правою ногою та трохи вправо, одночасно нахилити корпус вперед, опуститися на ліве коліно та поставити ліву руку на землю попереду себе, пальцями вправо, потім, опираючись послідовно на стегно лівої ноги і перед пліччя лівої руки, лягти на лівий бік та швидко перевернутися на живіт, ноги трохи розкинути в сторони носками назовні, а за командою «ДО БОЮ», крім того, приготуватися для ведення вогню.

За командою «ВСТАТИ» підтягнути обидві руки на рівень грудей, маючи зброю у правій руці, одночасно звести ноги разом, потім, різко випрямляючи руки, підняти груди від землі та винести праву (ліву ) ногу вперед, швидко піднятися, приставити ліву (праву) ногу і прийняти стройове положення зі зброєю.

2.    Вибір цілі і точки прицілювання (третє навчальне місце).

                                                      Вибір цілі.

Для автоматів найхарактернішими є жива ціль – розрахунки кулеметів і гармат, групи стрілків або окремі фігури, які ведуть вогонь з різних положень, а також жива сила на автомобілях, мотоциклах і т. п. Крім того, з автоматів вогонь ведеться і по повітряних цілях. Ціль на полі бою може бути нерухомою, що з'являються на короткий час і що рухаються.

Автоматник в бою веде вогонь, як правило, в складі відділення або взводу, знищуючи ціль, вказану йому командиром. Тому він повинен уважно слухати і точно виконувати всі команди.

Якщо автоматнику в бою ціль для поразки не вказана, він вибирає її сам. В першу чергу необхідно вражати саму небезпечну і важливу ціль, наприклад розрахунки кулеметів і гармат, командирів і спостерігачів супротивника. З двох рівних по важливості цілі вибирати для обстрілу найближчу і найуразливішу. При появі під час стрільби нової, більш важливої цілі негайно перенести вогонь на неї.

 

 

                                Вибір прицілу і точки прицілювання

Для вибору прицілу і точки прицілювання необхідно визначити відстань до цілі і врахувати зовнішні умови, які можуть зробити вплив на дальність і напрям польоту кулі. Приціл і точка прицілювання вибираються з таким розрахунком, щоб при стрільбі середня траєкторія проходила посередині цілі.

При стрільбі на відстані до 300 м вогонь слідує вести, як правило, з прицілом 3 або «П», прицілюючись в нижній край цілі або в середину, якщо ціль висока (фігури, що біжать, і т. д.).

При стрільбі на відстані, перевищуючі 300 м, приціл встановлюється відповідно відстані до цілі, закругленому до цілих сотень метрів. За точку прицілювання, як правило, приймається середина цілі. Якщо умови обстановки не дозволяють змінювати установку прицілу залежно від відстані до цілі, то в межах дальності прямого пострілу вогонь слід вести з прицілом, відповідним дальності прямого пострілу, прицілюючись в нижній край цілі.

1.    Прицілювання  (четверте навчальне місце).

Прикладка малокаліберної гвинтівки здійснюється таким чином. Лікоть лівої руки відводиться точно під гвинтівку, передпліччя цієї ж руки просовується вперед настільки, щоб цівка лежала не на пальцях, а на долоні лівої руки між великим і вказівним пальцями. Правою

 

 

рукою взяти приклад і встановити його на плече так, щоб відчувалося прилягання до плеча усього затильни­ка, а його середина впиралась у виїмку плеча. Далі кис­тю правої руки без напруження охопити шийку прик­лада, а вказівний палець накласти першим суглобом на спусковий гачок і лікоть вільно опустити на землю (під­логу). Голову трохи нахилити вперед і, не напружуючи шию, праву щоку прикласти до верхньої частини прик­лада.

Приготувавшись до стрільби, потрібно перевірити правильність прийнятого положення. Закін­чивши прикладку, прицілитись, потім заплющити на декілька секунд очі, після чого, розплющивши праве око (або ліве, якщо стрілець лівша), подивитися, як спрямо­вана гвинтівка відносно мішені. Якщо мушка відхилила­ся наліво від точки прицілювання, то весь корпус слід подати вліво, не пересуваючи лівого ліктя. Якщо гвин­тівка спрямована вправо, то потрібно зробити те саме, але тепер у правий бік. Якщо гвинтівка спрямована нижче точки прицілювання, то слід увесь корпус подати назад, не пересуваючи ліктів з місця, і, навпаки, якщо гвинтівка спрямована вище, то корпус подати вперед.

Правильним вважається положення, якщо під час перевір­ки мушка залишається точно під точкою прицілювання.

При стрільбі лежачи можна користуватися упором — мішечками з піском чи тирсою (мал. ). При стрільбі з упора кисть лівої руки кладеться на упор, а на неї кладеть­ся цівка гвинтівки. Корпус зміщується вперед або назад доти, поки не займе зручне для себе правильне положення.

У стрілецькій практиці відомий ще один прийом стрільби з упора. Він відрізняється від попереднього тим, що гвинтівка кладеться на упор, а ліва рука під­тримує приклад знизу.

Прицілювання — це надання каналу ствола напряму, необхідного для того, щоб уразити ціль. Вико­нується прицілювання за допомогою прицілу та мушки.

При стрільбі з відкритим приці­лом для прицілювання необхідно зажмурити ліве око, а правим дивитися крізь проріз прицілу на мушку і вста­новлювати-її таким чином, щоб її верхівку було видно в центрі прорізу прицілу на одному рівні з краями. Таке по­ложення мушки називається рівною мушкою. Головну увагу приділяють правильному положенню мушки в про­різу прицілу і лише періодично, для уточнення прицілю­вання, переключають зір на точку прицілювання.

При стрільбі у ціль із чорним колом («яблучком») (мал. ) рекомендується прицілювання здійснювати з невеликим просвітом, щоб під час прицілювання можна було чітко бачити обріз «яблучка» (мішені) і верхівку мушки. Величина просвіту залежить від особливостей зо­ру стрільця і має бути однаковою при кожному пострілі.  Отже, за рівної мушки кулі потрапляють у ціль. Якщо мушка дрібна, то кулі підуть нижче; якщо мушка велика, то кулі підуть вище; якщо мушка спрямована вправо, то кулі підуть вправо; якщо мушка спрямована вліво, то кулі підуть вліво. Коли гвинтівка завалюється в той чи інший бік, то відповідно у той бік і вниз буде відхилення.

На влучність стрільби суттєво впливає дихання стрільця. Якщо не затримати дихання під час спускання курка, зброя матиме значне коливання по вертикалі і го­ризонталі, бо приклад при видиху опускається, а ствол піднімається, а при вдиху — навпаки. Щоб цього не від­бувалося, необхідно в момент прицілювання і спуску кур­ка затримати дихання. Перед спуском курка треба зро­бити вдих, а потім неповний видих і затримати дихання на 7—10 секунд. Цього часу цілком достатньо, щоб пра­вильно прицілитися і зробити плавний спуск курка.

Спуск курка. Основою влучного пострілу є поєднан­ня сталого положення зброї, правильного прицілювання і спуску курка. Можна добре і правильно прицілитися і затримати вчасно дихання, але якщо різко натиснути на

спусковий гачок, то куля полетить з великими відхилен­нями, бо різкий рух пальця зіб'є наводку. Тому потрібно після затримки дихання плавно і рівномірно натискати на спусковий гачок, одночасно стежачи за правильним положенням мушки в прорізу і точкою прицілювання. Вказівний палець слід накладати на гачок першим суг­лобом, а сила тиску пальця повинна бути рівномірно спрямована вздовж осі каналу ствола. При неправиль­ному положенні пальця на гачку сила тиску спрямову­ється під кутом, що призводить до зміщення гвинтівки, і приціл збивається.

Основи стрільби дивись ТУТ

 

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

 

 

1.      Прочитати умови виконання вправ початкових стрільб з пневматичної гвинтівки :

-ВПС №1 Стрільба з місця по нерухомій цілі з положення для стрільби сидячи:

           - ВПС №2 Стрільба з місця по нерухомій цілі з положення для стрільби стоячи:

      2.   Вивчити порядок виконання вправ стрільб з пневматичної гвинтівки ІЖ-38.