96 трактор. Захист України. Урок 4 (53). Дата: 27.10.2022.

 

Ведення спостереження. Дії з початком вогневої підготовки,  відбиття атаки танків і піхоти,

авіації противника.

  Ведення спостереження.

Переглянь відео: ТУТ

         Вибір місця для ведення спостереження.

Кожен солдат зобов’язаний безперервно і цілеспрямовано спостерігати за полем бою, тобто за супротивником і місцевістю, та здобувати важливі відомості про характер його дій.

Спостереження у відділенні організовує командир, який призначає для спостереження за наземним і повітряним супротивником у відділенні спостерігача — спеціально навченого солдата чи сержанта. Він має вміти орієнтуватися на місцевості вдень і вночі, мати навички ведення спостереження, добру зорову пам’ять, бути витриманим і терплячим, витривалим, кмітливим, холоднокровним.

Ведеться спостереження спостерігачами зі спостережних постів. На них складають схему орієнтирів і ведуть журнал розвідки й обслуговування стрільби. Схема орієнтирів призначена для полегшення пошуку орієнтирів на місцевості, швидкої та надійної передачі цілевказання, для визначення положення розвіданих цілей на місцевості відносно орієнтирів, а також для прийому та передачі доповідей про розвідані цілі.

У журналі записують: номер об’єкта (цілі); час виявлення; положення відносно командно-спостережного пункту (дані місця, де засікли); назва об’єкта і результати спостереження, прямокутні координати об’єкта; характеристику точності місця, де засікли, а також коли і кому доповіли про ціль (висновок про вірогідність цілі).

Обов’язки спостерігача: а) уміти вибирати, обладнати й маскувати місце для спостереження, орієнтуватися на місцевості в будь-який час року і доби; визначати відстаю» до цілей (об’єктів), користуватися приладами спостереження і засобами зв’язку; б) знати розвідувальні ознаки основних видів озброєння і бойової техніки супротивника, аналізувати відомості, вести записи в журналі спостереження і чітко доповідати про результати спостереження командирові (старшому наглядового поста); в) своєчасно виявити й доповісти про початок атаки супротивника.

Іл. 28.11. Спостереження за допомогою бінокля

Іл. 28.12. Місце, обладнане для спостереження

Для виконання завдання спостерігач забезпечується штатними приладами спостереження (іл. 28.11).

Ефективність спостереження значною мірою залежить від уміння вибрати й обладнати місце для спостереження так, щоб воно забезпечувало добрий огляд, прихований підхід, маскування і захист від ураження вогневими засобами (іл. 28.12).

Вибираючи місця для спостереження, необхідно бути максимально винахідливим. Вибране місце маскується, щоб не викликати в супротивника підозри. Найнадійнішим укриттям спостерігача є окоп. Місце для спостереження може бути вибране в траншеї, у спеціально обладнаній споруді або в іншому зручному для спостереження місці.

З досвіду бойових дій, спостерігачі часто розташовуються в підбитих ворожих танках, окопах, місцях, замаскованих під купину, камінь, пеньок тощо.

Вибираючи місце для спостереження, треба пам’ятати, що спостерігач має все бачити й чути, а сам залишатися непоміченим. Тому не можна вибирати місце для спостереження поблизу яскраво виражених орієнтирів, не можна висуватися на вершини висот, горбів, курганів, щоб не вимальовуватися на горизонті.

Способи вивчення місцевості, виявлення цілей та доповідь про їх знаходження. Спостерігати слід у певній послідовності. Якщо оглядати місцевість безсистемно, безладно переводити погляд з одного місця на інше, він може не виявити супротивника.

Для зручності спостереження потрібно розділити заданий сектор спостереження на зони: ближню, середню і дальню, розмежовуючи їх умовними лініями, які проходять через місцеві предмети. Ближня зона охоплює ділянку місцевості в межах видимості дрібних предметів, об’єктів і цілей (до 400 м). Середня зона — у межах видимості предметів, які добре вирізняються на місцевості (зазвичай від 400 до 800 м). Дальня зона охоплює ділянку місцевості до меж видимості за допомогою оптичних приладів. Межу зон окреслюють на місцевості за орієнтирами або місцевими предметами.

Як правило, спостерігач оглядає спочатку місцевість неозброєним оком (у наступі — від себе до супротивника, в обороні — від супротивника до себе), а потім за допомогою оптичних приладів ті ділянки, на яких можливе розташування об’єктів супротивника. Крім того, він має спостерігати і за сигналами, які подає командир відділення, щоб своєчасно виконати обумовлені ними команди.

Виявлення цілей та доповідь про їх знаходження. Спостереження починають зазвичай з ближньої зони і ведуть справа наліво шляхом послідовного огляду місцевості і місцевих предметів та визначення відстаней до орієнтирів у його секторі.

Спостерігач, оглянувши справа наліво ближню зону, поглядом повертається по ній назад, мовби перевіряючи себе, потім оглядає в такому ж порядку середню і дальню зони (іл. 28.13).

Застосування оптичних приладів підвищує ефективність спостереження, дає можливість оглядати об’єктні цілі, які невидимі або погано видимі неозброєним оком. Проте тривале спостереження з оптичним приладом стомлює зір і обмежує сектор одночасного огляду. Тому спостереження з оптичним приладом слід чергувати зі спостереженням неозброєним оком.

Під час спостереження в середній і дальній зонах доцільно спочатку відшукати об’єкт (ціль) неозброєним оком, і лише після того, як ціль виявлена, необхідно приступити до її вивчення за допомогою оптичного приладу.

Іл. 28.13. Спостереження за місцевістю

Іл. 28. 14. Портативний монокулярний прилад нічного бачення AN/PVS-14

Спостерігач може залишити місце спостереження або перейти на нове тільки за наказом командира (старшого спостерігача).

Про все, що зауважив, спостерігач доповідає командирові, продовжуючи спостерігати. У доповіді спостерігач називає орієнтир, на якій віддалі від нього (праворуч, ліворуч, далі, ближче) і що саме зауважив, наприклад «Орієнтир два — ліворуч 70, далі 150, за копицею сіна танк супротивника» (тут: 70 і 150 — метри).

Особливо складно вести спостереження вночі. Як гуманітарну допомогу уряд США у 2016 р. передав для ЗСУ 2500 приладів нічного бачення AN/PVS-14 (іл. 28.14). Прилад, призначений для використання в наземних нічних операціях, може бути прикріпленим як на шолом, так і на зброю.

Головними особливостями приладу є: ручне регулювання яскравості ЕОП і захист від засвітки, індикатор розряду батареї та індикатор роботи ІЧ-освітлювача (інфрачервоного), прилад йде в комлекті з кріпленнями для шолому.

Пригадуємо опрацьований матеріал:

1. Що потрібно обладнати в межах бойової позиції механізованого відділення в оборонному бою? Які вимоги до вибору місця для стрільби?

2. Розкажіть послідовність облаштування окопу для стрільби лежачи. Як його замаскувати?

3. Яка має бути глибина готового окопу для стрільби лежачи, для стрільби з коліна, для стрільби стоячи (повний профіль)?

4. Що треба взяти до уваги солдатові, щоб спланувати ведення нічного бою та підготувати автомат (кулемет) без нічних прицілів для ведення вогню в темряві?

5. З якою метою командир призначає у відділенні спостерігача? Які вимоги до вибору місця для ведення спостереження? Що входить до обов’язків спостерігача?

6. Складіть доповідь командирові, виконуючи роль спостерігача.

Як правильно викопати окоп дивись ТУТ

Підготовка вогневої позиції дивись ТУТ

Дії з початком вогневої підготовки атаки

З початком вогневої підготовки атаки або під час нанесення противником ядерних ударів командир батальйону (роти) веде безперервне спостереження, уточнює завдання підрозділам, артилерії та іншим вогневим засобам щодо ураження виявлених засобів високоточної зброї, артилерії, танків, інших броньованих машин і піхоти противника, які висуваються або приготувалися до атаки. Одночасно він оцінює обстановку в районах ядерних ударів, вживає заходів щодо закриття проломів у бойовому порядку, відновлення управління, системи вогню і взаємодії, а також ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження.

Особовий склад механізованої (танкової) роти та приданих підрозділів укривається в щілинах, бліндажах, сховищах, бойових машинах піхоти (танках), на дні окопів і траншей в готовності швидко зайняти свої місця на позиціях для відбиття атаки.

 Дії з переходом противника в атаку

З переходом противника в атаку командир батальйону (роти) зосереджує вогонь всіх засобів по основних силах противника. Штатні вогневі засоби і придана артилерія зосередженим вогнем і вогнем по окремих цілях, рухомим і нерухомим загороджувальним вогнем завдає ураження засобам високоточної зброї, танкам та іншим броньованим машинам і, порушуючи бойові порядки підрозділів противника, створює вигідні умови для знищення їх вогнем танків, бойових машин піхоти, протитанковими керованими ракетами і гранатометами з граничних дальностей стрільби (пуску), всі засоби протиповітряної оборони ведуть розвідку та знищують повітряного противника.

У період дій своєї авіації по противнику, який атакує, артилерія уражає його засоби протиповітряної оборони, а пости і пункти позначення за командами (сигналами) командирів підрозділів позначають свої війська.

З підходом противника до переднього краю оборони вогонь усіх засобів батальйону (роти) доводиться до найвищої напруги. Підрозділи, які обороняються, всіма вогневими засобами знищують танки та інші броньовані бойові машини, відсікають піхоту від танків і знищують її вогнем, а піхоту, яка увірвалася на передній край опорних пунктів підрозділів, - вогнем впритул, гранатами і в рукопашному бою.  Для недопущення просування противника по траншеях і ходах сполучення в них швидко встановлюються заздалегідь підготовлені їжаки, рогатки та інші переносні загородження. За необхідністю танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери), які входять до складу бронегрупи, під прикриттям аерозолів (димів) або використовуючи приховані шляхи, можуть висунутися і зайняти позиції в своїх опорних пунктах.

Зенітні підрозділи разом з механізованими (танковими) підрозділами, які не зайняті боєм з наземним противником, відбивають удари літаків і вертольотів противника.

 Дії при вклиненні противника в район оборони(опорний пункт)

У випадку вклинення противника в район оборони (опорний пункт) командир батальйону (роти) повинен вогнем усіх засобів і бронегрупою зупинити його просування по фронту й у глибину, закріпити свої фланги на ділянці вклинення і подавити противника вогнем. Командир батальйону, крім того, може висунути на вогневий рубіж до місця вклинення танки (бойові машини піхоти) другого ешелону (резерву), а протитанковий підрозділ - на рубіж розгортання, підготовлений на цьому напрямку.

Вогневі засади з підходом до них противника, який прорвався, за командою командира батальйону (роти), або самостійно, раптово відкривають вогонь, і в першу чергу знищують танки та інші броньовані машини та змушують танки і піхоту противника наступати в невигідному для нього напрямку або на заздалегідь підготовлені мінно-вибухові загородження.

Контратака другим ешелоном (резервом) організується особисто командиром батальйону і, як правило, проводиться разом з другим ешелоном бригади (полку), як правило, під час вклинення незначних сил противника. Вона ведеться до повного знищення противника і відновлення оборони. На напрямку наступу переважаючих сил противника батальйон контратаку не проводить, а обороняється за принципом «ні кроку назад».

Після відбиття атаки командир батальйону (роти) вживає заходів для швидкого відновлення системи вогню, поповнення запасу ракет і боєприпасів, відновлення зруйнованих фортифікаційних споруджень і інженерних загороджень, організовує відновлення озброєння та техніки, які вийшли з ладу, підготовку до евакуації поранених і хворих, а також військовослужбовців, які отримали важкі бойові психічні травми. Про результати бою він доповідає старшому командиру.

Противник, який вклинився на стику з сусіднім батальйоном (ротою), знищується у взаємодії з сусідом вогнем усіх засобів, а за сприятливих умов обстановки і рішучою контратакою.

Якщо противник обійшов район оборони (опорний пункт, бойову позицію), батальйон (рота) організовує кругову оборону і продовжує утримувати позиції, які займає. Частина вогневих засобів переміщується на загрозливий напрямок.

Командир батальйону (роти) другого ешелону повинен завжди знати обстановку на фронті оборони бригади, полку (батальйону) і мати постійний зв'язок з командирами батальйонів (рот) першого ешелону і з підтримуючою артилерією.

Батальйон (рота) другого ешелону бригади, полку (батальйону) у випадку прориву противника в глибину оборони вогнем усіх засобів із зайнятої позиції завдає йому рішучого ураження і зупиняє подальше просування противника. Танковий батальйон (рота) і механізований батальйон (рота) на бойових машинах піхоти при необхідності висуваються на підготовлений вогневий рубіж.

Під час одержання наказу на участь у проведенні контратаки, командир батальйону (роти) висилає розвідку, уточнює завдання підрозділам і вогневим засобам. Батальйон (рота) під прикриттям вогню артилерії, дотримуючись заходів щодо захисту від високоточної зброї, швидко висувається у вказаному напрямку, вогнем танків, бойових машин піхоти та інших вогневих засобів завдає ураження противнику, порушує його бойові порядки й у взаємодії з сусідніми підрозділами рішуче контратакує противника переважно у фланг або у тил.

Батальйон (рота) першого ешелону бригади, полку (батальйону) підтримує контратаку вогнем або за наказом командира бригади, полку (батальйону) частиною сил бере участь у контратаці, знищує противника, який вклинився в оборону, і відновлює положення.

Під час вклинення незначних сил противника (до роти) в район оборони батальйону на глибину опорних пунктів взводів рот першого ешелону батальйон може проводити контратаку самостійно з метою знищення противника, який вклинився в оборону, і відновлення положення по передньому краю. При цьому, найближчі резерви противника повинні бути зупинені ударами авіації, вогнем артилерії, засобами дистанційного мінування місцевості старшого начальника на період проведення контратаки, а противник, який вклинився в оборону, повинен бути зупинений і надійно подавлений вогнем усіх засобів батальйону.

Після проведення контратаки командир батальйону негайно приймає заходи щодо відновлення оборони по передньому краю і знову організовує систему вогню. За наявністю великих втрат в ротах першого ешелону оборона на передньому краї організовується підрозділами, які проводили контратаку, а підрозділи першого ешелону виводяться в резерв.